ПРЕДМЕТИ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «ПРИРОДОЗНАВСТВО» ЯК ЗАСІБ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

У найважливіших міжнародних і державних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, їх обізнаності з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації [2].

 Усвідомлення взаємозалежності людини і природи знайшло своє відображення в ідеях сталого, екологічно збалансованого розвитку, що передбачає узгодження екологічних, економічних і соціальних чинників розвитку суспільства; збалансування людського споживання і можливостей природи до самовідновлення. У положенні проекту Стратегії Європейської економічної комісії ООН зазначено, що екологічна освіта, яка протягом багатьох років послідовно розвивається у різних країнах і все більше торкається комплексу глобальних проблем людства, стає одним з ключових елементів освіти в інтересах сталого розвитку [1].

Вивчаючи Концепцію екологічної освіти України , стає зрозумілим, що шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту [2]. Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань повинна стати одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.

Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві, де першочергова роль належить сім’ї. Проте особливе місце у формуванні екологічного світогляду, відводиться саме загальноосвітній школі в зв’язку з тим, що екологічна освіта і виховання тут реалізуються безперервно й послідовно, комплексно на міжпредметній основі. Тому ефективним засобом формування екологічної культури є екологізація шкільної освіти з включенням екологічного матеріалу до складу практично всіх навчальних дисциплін. Але цілком закономірно, що основне навантаження формування екологічних знань в межах навчально-виховного процесу припадає на предмети освітньої галузі «Природознавство».

Отже, мета статті — проаналізувати зміст навчальних програм предметів освітньої галузі «Природознавство»  загальноосвітніх навчальних закладів у контексті формування екологічних знань і життєвих компетенцій учнів; визначити потенційні можливості навчальних предметів природничого циклу у реалізації актуальних завдань екологічної освіти й виховання учнівської молоді.

Відповідно до  Державного стандарту середньої загальної освіти (нова редакція) метою освітньої галузі “Природознавство” стане формування у учнів природничо-наукової компетентності як базової та відповідних предметних компетентностей як обов’язкової складової загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу. Одне із головних завдань - формування ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, а також ідей сталого розвитку. Загальними змістовими лініями освітньої галузі є екологічні основи ставлення до природокористування, екологічна етика, значення природничо-наукових знань у житті людини та їх роль у суспільному розвитку [ 6].

Зазначені питання розкриваються в таких компонентах освітньої галузі, як загально-природничий, астрономічний, біологічний, географічний, фізичний, хімічний, екологічний. Охарактеризуємо деякі з них.

Загальноприродничий компонент забезпечує формування в учнів основи цілісного уявлення про природу і місце людини в ній, пропедевтичну підготовку учнів до вивчення окремих навчальних предметів, що сприяє розвитку ціннісних орієнтацій учнів у різних сферах життєдіяльності та їх адекватній поведінці в навколишньому природному середовищі.

Біологічний компонент забезпечує засвоєння учнями знань про закономірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію, взаємозв’язок із неживою природою, оволодіння основними методами пізнання живої природи, розуміння біологічної картини світу, формування свідомого ставлення до екологічних проблем, усвідомлення біосферної етики, застосування знань з біології у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності, оцінювання їх ролі для суспільного розвитку, перспектив розвитку біології як науки та її значення у забезпеченні існування біосфери.

Хімічний компонент забезпечує засвоєння учнями знань про речовини та їх перетворення, хімічні закони і методи дослідження, навички безпечного поводження з речовинами, формує ставлення до екологічних проблем і розуміння хімічної картини світу, вміння оцінювати роль хімії у виробництві та житті людини.

Екологічний компонент спрямований на формування в учнів екологічної свідомості та дотримання правил екологічно безпечної поведінки в навколишньому природному середовищі.

А чи існує відповідність між можливостями дисциплін природничого циклу і завданнями екологічної освіти й виховання Державного стандарту середньої загальної освіти? Звернемося до змісту діючих навчальних програм.

У курсі природознавства, що починає вивчатися у школі І ступеня, засвоюються початкові уявлення молодших школярів про природні явища, об’єкти, взаємозв’язки у природних системах. Акцентується увага на тому, що природа передусім є джерелом необхідних ресурсів для життєдіяльності людини, що сприяє формуванню в учнів прагматичного ставлення до природи [11]. Зміст курсу «Природознавство» для учнів 5-6 класів включає розділи, у яких закладаються основи понять довкілля, енергії та її видів, сили, роботи, енергозбереження, небесних тіл, природних і штучних систем, завдяки чому в учнів формується уявлення про процеси і явища живої і неживої природи [4]. Але насичення навчального матеріалу складними для дитячого розуміння новими термінами і поняттями не забезпечує повного розуміння головної властивості екологічної системи – цілісності, не формуються уявлення про складні внутрішні та зовнішні взаємозв’язки екосистем [11].

Результат аналізу змісту навчальних програм свідчить, що основне навантаження у формуванні екологічних знань в межах навчально-виховного процесу припадає на шкільний предмет біологію, що вивчається у 7-11 класах. Його завдання – розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності, до всього живого як унікальної частини біосфери [ 3]. У розділах «Рослини» (7 клас), «Тварини» (8 клас), «Біологія людини» (9 клас), загальної біології (10-11 клас) школярі оволодівають основами екологічних знань, формують уявлення про різнорівневий характер організації живих систем, значення живих організмів у біосфері. Так, у завершальних темах  навчальних програм 7-8 класів «Організми і середовище існування» розглядається вплив чинників середовища існування на організми, вивчаються екологічні групи рослин та тварин, проблеми охорони рослинного та тваринного світу. Однак, для зазначених розділів відводиться лише 5-6 навчальних годин, чого  недостатньо для формування міцних знань з екології. Під час вивчення курсу біології  9 класу розглядаються питання адаптації організму до умов середовища, але простежується однобічне висвітлення проблеми: з позицій корисності або шкоди для людини. У змісті програми біології для учнів 10 класу матеріал екологічного змісту представлений дуже мало і поверхнево. Так, оглядово подається матеріал про космічну роль рослин, значення вірусів та бактерій в природі. Лише в курсі біології 11 класу в розділі «Надорганізмові рівні організації живої природи» здійснюється вивчення популяційно-видового рівня організації життя, ролі  живих організмів у кругообігу речовини і енергії, розглядається глобальний вплив господарської діяльності людини на довкілля та його наслідки. Незважаючи на важливість і значний обсяг цього розділу, часу на його вивчення відводиться мало ( від 7 годин рівня стандарту до 12 годин академічного рівня).

Мета та завдання хімічної освіти: вироблення екологічного стилю мислення і поведінки через формування екологічної культури учня, навичок безпечного поводження з речовинами в побуті та на виробництві [5]. У курсі хімії 9 класу інформативно розкривається поняття ізотопів (стабільних, радіоактивних), значення та небезпека радіонуклідів (1 година). Програмовий матеріал  10 класу передбачає лише оглядове вивчення причин виникнення кислотних дощів і парникового ефекту, значення озонового шару для життя живих організмів на Землі, проблеми  вмісту нітратів у харчових продуктах, раціонального  використання мінеральних добрив та проблем охорони довкілля, колообігів хімічних елементів у біосфері (по одній годині). А в курсі хімії 11 класу – поняття про хімічні засоби захисту рослин, їхній вплив на довкілля, охорона середовища від забруднень синтетичними мийними засобами, промисловими відходами, що містять фенол, екологічні проблеми, пов’язані з переробкою вуглеводної сировини ( по одній годині), роль хімії у житті суспільства (6 годин).

Отже, можна зробити висновок про те, що матеріал екологічного змісту в курсі природознавства, біології  та хімії середньої школи присутній, однак викладається він не в комплексі, а уривками, між якими не простежується причинно-наслідкових зв’язків. Зміст навчального матеріалу переважно укладений з позицій антропоцентризму, що стає підґрунтям для формування екологічної свідомості антропоцентричного типу [7].

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку про те, що виникає суперечність між завданнями екологічної освіти і можливістю її реалізації засобами предметів природничого циклу. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми стало введення у перелік державного компоненту старшої школи спеціального предмету «Екологія», зміст якого адекватний ідеям екоцентризму, а також можливість використання годин варіативної складової навчальних планів  на викладання спецкурсів екологічного спрямування.

Отже, шляхами удосконалення змісту шкільної екологічної освіти в умовах сталого розвитку, є:

1. Створення особливого простору навчальної та позакласної діяльності, в якому учень має можливість творчої участі у процесі оволодіння екологічними знаннями, формування пізнавальних інтересів і творчого екологічного мислення.

2. Гуманізація природничої освіти, що надає можливості учню вчитися вирішувати життєво важливі проблеми і реальні складнощі, «переживаючи» екологічні проблеми й способи їх розв’язання.

3. Використання методів екологічного виховання, що сприяє формуванню навичок самостійного аналізу екологічних ситуацій регіонального характеру, вмінню висловлювати власну точку зору, підготовці до свідомого вибору професії.

4. Впровадження програм спецкурсів, факультативів екологічного змісту через варіативність навчальних планів. що забезпечує закріплення навичок екологічно доцільної поведінки у навколишньому середовищі.

Таким чином, в умовах сталого розвитку головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна: різнобічне виховання учнів, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей [10].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Базові елементи Стратегії ЄЕК ООН про освіту в інтересах сталого розвитку// Документи V Всеєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи» (Національний семінар проекту «Київ – 2003»). - К., 2003. - С. 299-341.

2.  Концепція екологічної освіти України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2002. - №7. - С. 3-23.

3.  Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія 7-11 класи / кер. авт. кол. О.В.Данилова; МОН України. - К.: Перун, 2005. - 85 с.

4.  Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Природознавство 5- 6 класи / кер. авт. кол. О.Г.Ярошенко; МОН України. - К.: Перун, 2005. - 24 с.

5.  Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія 7-11 класи / укл. Л.П.Величко, О.Г.Ярошенко; МОН України. - К.: Перун, 2005. - 32 с.

6.  Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п/(дата звернення 17.10.12). - Назва з екрану.

7.  Екологічна освіта [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://agrowiki.nubip.edu.ua/wiki/index.php/  (дата звернення 18.10.12). - Назва з екрану.

8.  Екологічна освіта на уроках біології [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ecorezerv.ucoz.ua/publ/quot_ekologichna_osvita_na_urokakh_/ (дата звернення 18.10.12). – Назва з екрану.

9.  Екологічна освіта на уроках хімії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14037/  (дата звернення 20.10.12). – Назва з екрану.

10.           Комплексна програма "Освіта для сталого розвитку" на період 2009-2015 рр., Дніпропетровський інститут післядипломної педагогічної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uondmr.at.ua/publ/eksperimentalna_dijalnist / (дата звернення 20.10.12.). - Назва з екрану.

11.            Сяська І., ЛикоД. Екологічна освіта у загальносвітніх навчальних закладах задля сталого розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npd/2011_1/ (дата звернення 21.10.12). – Назва з екрану.